Дітям дитячих будинків, дітям в'язниць, дітям вулиць присвячую.

Хто ми? Ми – стебло та листя, Плити гранітні розкололі. Ми – ланки в єдиному моністі, Сталеві, надійні, міцні. Ми – краплі зливи. Нехай нами
Спрагу земля вгамує втомлена.
Ми, взявшись за руки – полум'я,
Зі факелів наших сердець відроджене.

Ми – поза образами та жалем.
Ми – діти Свободи і Волі.
Не милості нам, а малості.
Не Участи нам, а Долі.

Нам би з тисяч доріг
Вибрати свою, надійну.
Нам би з тисяч рядків –
Пісню живу, дорожню!

Хто ми? Єдністю сильні,
З надією, теплом розбудженої,
І нам теж сняться зоряні сни,
Коли мандрують наші душі.

І світ неподільний – він наш. І Всевишній,
І вітер, і хвилі, і вітрило – наші.
Ми тільки хочемо стати трохи вищими.
Ми просто дорослішаємо раніше.